Клінічні особливості результатів ендовенозної лазерної коагуляції при роботі з різними довжинами хвиль
Лазерная хирургия / Материалы научно-практической конференции "Лазерная хирургия" (1-2 марта 2012 г.) - Черкассы, 2012. - С. 58.
Клінічні особливості результатів ендовенозної лазерної коагуляції при роботі з різними довжинами хвиль
Криса Б.В.
Івано-Франківський національний медичний університет
Україна76008, м. Івано-Франківськ,вул. Галицька, 120, кв.14
Мета роботи: вивчення клінічних особливостей перебігу післяопераційного періоду у хворих з варикозною хворобою нижніх кінцівок при виконанні ендоваскулярної лазерної коагуляції (ЕВЛК) хірургічними лазерними апаратами з «гемоглобінпоглинаючою» довжиною хвилі (940 нм) та «водопоглинаючою» довжиною хвилі (1470 нм).
Матеріали та методи
Проведено аналіз результатів використання вітчизняного лазерного коагулятора «Ліка-хірург» з різними робочими довжинами хвиль – 940 нм і 1470 нм при виконанні ЕВЛК у пацієнтів (167 хворих) з варикозною хворобою нижніх кінцівок.
До першої групи, в якій лікування проводилось із застосуванням хірургічного лазерного апарату з «гемоглобінпоглинаючою» довжиною хвилі (940 нм), увійшло 118 пацієнтів. До другої групи, в якій оперативні втручання були здійснені з використанням лазера з «водопоглинаючою» довжиною хвилі (1470 нм), включено 49 пацієнтів. Всі хворі перебували на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні міської клінічної лікарні № 1 м. Івано-Франківськ у період з 2007 по 2011 роки. Вік хворих складав від 25 до 74 років (середній вік – 46 років). Згідно з міжнародною класифікацією (CEAP), С2 діагностовано у 97 хворих, С3 – у 41, С4 – у 24, С5 – у 5.
ЕВЛК в усіх випадках використано як етап комбінованого хірургічного втручання після попередньої кросектомії та перев’язки і пересічення недостатніх перфорантних вен.
У передопераційному періоді усім хворим виконували ультразвукове дуплексне ангіосканування, під час якого вивчали анатомо-фізіологічні властивості венозного русла кінцівок та проводили маркування недостатніх перфорантних вен. Діаметр варикозно розширених підшкірних вен, які підлягали коагуляції, в обох групах не перевищував 10 мм.
Лазерну коагуляцію у першій групі (довжина хвилі 940 нм) виконували з потужністю випромінювання 14-18 Вт у постійному режимі. Світловод виводили з вени зі швидкістю 0,5 см/сек, що забезпечувало подачу 60-80 Дж енергії на 1 см довжини вени.
При проведенні ЕВЛК у другій групі (довжина хвилі 1470 нм) щільність потужності лазерного випромінювання зменшували у 2,5 рази від зазначеного вище, враховуючи рекомендації Ю.Л. Шевченко та співавт. (2010). Такі параметри інтенсивності роботи апарату при потужності випромінювання 5-7 Вт забезпечували подачу 9-11 Дж лазерної енергії на 1 см довжини вени при виведенні світловоду з її просвіту із середньою швидкістю 0,5 см/сек і адекватну коагуляцію ендотелію і стінки вени.
Результати та їх обговорення
З метою з'ясування переваг і недоліків обох довжин хвиль було проведено порівняння їх клінічної ефективності за наступними критеріями: інтенсивність больового синдрому в ранньому післяопераційному періоді; частота і ступінь травматичного пошкодження навколишніх тканин; частота післяопераційних ускладнень; тривалість перебування в стаціонарі; косметичний результат втручання. Частота побічних ефектів і післяопераційних ускладнень в групах хворих подана в Таблиці 1.
Таблиця 1
Частота післяопераційних ускладнень в групах хворих
|
Побічні ефекти та ускладнення |
Група І 940 нм (n=118) |
Група ІІ 1470 нм (n=49) |
|
Виражений біль в прооперованій кінцівці |
0 |
0 |
|
Екхімози по ходу склерозованої вени |
65 (55%) |
14 (29%) |
|
Болючий тяж по ходу склерозованої вени |
88 (75%) |
31 (63%) |
|
Патологічна гіперпігментація (більше 6 місяців) |
4 (3%) |
1 (2%) |
|
Опіки шкіри |
5 (4%) |
0 |
|
Тромбофлебіт склерозованих вен |
7 (6%) |
2 (4%) |
У ранньому післяопераційному періоді пацієнти обох груп відзначали лише незначний біль, який локалізувалася в ділянці розрізів, причому у другій групі деякі хворі навіть не просили знеболюючих.
Характерним симптомом у значної кількості пацієнтів було утворення невеликих підшкірних гематом (екхімозів) по ходу коагульованих вен, які з’являлись на 2-3-ю добу після операції. Розвиток екхімозів можна пов'язати з мікроперфораціями стінки вени лазерним променем і розжареним кінцем світловоду. У першій групі (довжина хвилі 940 нм) екхімози розвинулись у 55% хворих. У другій групі (довжина хвилі 1470 нм) відсоток екхімозів був значно менший і склав 29%.
Помірно болючий тяж на стегні по ходу коагульованої підшкірної вени, який з’являвся на 3-5-у добу після операції, був виявлений у 75% пацієнтів після дії лазерного випромінювання з довжиною хвилі 940 нм і у 63% хворих після ЕВЛК, виконаної лазерним променем із довжиною хвилі 1470 нм. Це ускладнення, ймовірно, було обумовлено запальною реакцією навколишніх тканин у відповідь на світловий та термічний опіки стінки вени та утворення у просвіті вени щільного коагуляційного тромбу. Слід відмітити, що характер розвитку запальних проявів по ходу коагульованої вени залежав від інтенсивності лазерного випромінювання, а також від недостатньо ефективної післяопераційної еластичної компресії на стегні.
У незначного відсотку хворих спостерігали патологічну гіперпігментацію після ЕВЛК: у 3% після дії лазерного випромінювання з довжиною хвилі 940 нм і у 2% після дії лазера з довжиною хвилі 1470 нм. Розвиток гіперпігментації пов'язаний з накопиченням та фіксацією в дермі гемосидерину – пігменту, який є продуктом деградації гемоглобіну, вихід якого в паравазальні тканини обумовлений збільшенням проникності судинної стінки після дії лазерного променю, а також у зв'язку з прямим лазерним світловим і тепловим пошкодженням стінки вени з подальшою екстравазацією еритроцитів.
В обох групах зафіксовані симптоми локального гострого тромбофлебіту в стегновому сегменті підшкірних вен. Розвиток тромбофлебіту у стегновому сегменті (6% пацієнтів першої групи та 4% пацієнтів другої групи) можна пов'язати з тим, що заданої потужності лазерного випромінювання виявилося недостатньо для руйнування ендотелію судинної стінки і утворення щільного коагуляційного тромбу в сегменті вени. Дане ускладнення характерне для пацієнтів з вираженою підшкірною жировою клітковиною, у яких не вдавалось провести адекватну еластичну компресію тканин стегна у післяопераційному періоді. З урахуванням того, що ЕВЛК в силу різних причин може викликати неповне руйнування ендотелію, симптоми тромбофлебіту закономірні при великому діаметрі вени та в зоні, де не завжди можлива адекватна післяопераційна еластична компресія.
Локальні опіки шкіри над зоною проведення ЕВЛК відзначені у період освоєння методики у 4% хворих першої групи (довжина хвилі 940 нм) при недостатньому гідропрепаруванні шкіри від стінки вени та надлишковій потужності лазерного випромінювання. Після адекватного засвоєння методики дані ускладнення не розвивались.
Завдяки малій травматичності операції, більшість хворих після ЕВЛК, відповідно до свого стану, виписувалися зі стаціонару на другий день після операції після перев’язки. Перебування в клініці частини пацієнтів було збільшено до 2-3-х днів. Через 6-8 днів після виписки більшість пацієнтів повертались до звичного способу життя або приступали до роботи.
Висновки
На підставі отриманих попередніх результатів можна констатувати, що при використанні лазерних апаратів з довжинами хвиль 940 і 1470 нм не відзначено принципових клінічних відмінностей у протіканні післяопераційного періоду. При використанні довжини хвилі 1470 нм менш виражений больовий синдром і значно менший відсоток утворення екхімозів та болючого тяжу по ходу коагульованої вени. Для отримання ідентичного клінічного ефекту при проведенні ЕВЛК з використанням довжини хвилі 1470 нм необхідно у 2,5 рази зменшувати щільність потоку лазерного випромінювання, ніж при використанні довжини хвилі 940 нм.
*Использование материалов статьи возможно только со ссылкой на литературный источник или наш сайт (www.fotonikaplus.com.ua). В ином случае будет иметь место нарушение авторских прав.
